Батьківська сторінка

Адаптація дитини до садочка в запитаннях і відповідях

Причин віддавати дитину в ясла або дитячий садок достатньо: звичайна необхідність вийти на роботу або бажання привчити дитя до колективу. Як би то не було, для початку слід з'ясувати, чи готова ваш дитина опинитися в незнайомій обстановці, та ще й перебувати під керівництвом чужої людини?

Про те, що до школи дитину треба готувати, знають усі. А от про те, що і до вступу в дошкільний навчальний заклад малюка треба теж готувати, багато хто з батьків не здогадується. В інших випадках це питання починає хвилювати батьків занадто пізно – коли вони безпосередньо вже зтикаються з труднощами звикання (адаптації) дитини до нових умов, або коли до першого відвідання дитячого садка залишається всього кілька днів. Між тим, якщо малюка не готувати заздалегідь до цієї важливої в його житті події, це може призвести до неприємних і навіть тяжких наслідків.

Так що ж то є – адаптація до дитячого садка?

Чи існує ідеальний час, щоб віддати дитину до дитячого садка з найменшими стражданнями для неї і батьків?

Такого періоду не існує. Це абсолютно індивідуальний момент, на який впливає багато чинників. Утім, приблизно у віці чотирьох років однолітки стають для дитини настільки цікавими, що вона може надовго «забути» про маму. Саме в цей віковий період пізнання і дослідження світу стає самоціллю для дитини, тому вона легко «лине у вирій» і легше «відривається» від мами.

Що робити батькам, які змушені віддати дітей раніше «ідеального» часу? Чи потрібно їм вживати якихось додаткових заходів?

Звісно. Якщо є потреба в ранній адаптації дитини до дитячого садка, треба її до цього готувати. Важливо, щоб перша розлука з мамою відбувалася не в дитячому садку. До першого візиту в дитячий садок у дитини повинен бути досвід перебування без мами, тобто з іншими дорослими. Легше адаптуються діти, які до дитячого садка уже залишалися з бабусею, дідусем, нянею.

Що батьки мають розповісти дитині про дитячий садок?

Дитина повинна розуміти, що таке дитячий садок, які правила там діють, чим вона там займатиметься, та найголовніше — коли саме за нею прийдуть батьки.

Чи правда, що для м’якої адаптації дитині спочатку варто відвідувати дитячий садок на декілька годин?

Перший візит — просте знайомство з групою і педагогом може тривати кілька хвилин. Потім дитину можна залишити на 20 хвилин на прогулянці. Те, наскільки швидко можна збільшувати час перебування в дитячому садку, залежить від стану дитини. Якщо дитина не плаче, із апетитом їсть, радісно грається і навіть не хоче йти із садочка додому (рідко, але таке буває), то наступного дня її можна привести у садочок одразу на кілька годин. Однак якщо протягом 20 хвилин дитина не припиняє плакати ні на хвилину, то приводити її в садочок одразу на кілька годин — однозначно рано. У такому випадку час перебування дитини в садочку наступного дня можна збільшити максимум на 20 хвилин

Які ще правила дадуть змогу полегшити адаптацію малюка?

Насамперед батькам потрібно познайомити дитину з дитячим садком та вихователем. Перше враження надзвичайно важливе, тому його треба організувати правильно. Знайомство з дитячим садком має відбутися на вечірній прогулянці. Тут дитина побачить найголовніше для неї: дітей із садка забирають!

Важливо розуміти, як сприймає дитина перший візит до дитячого садка. Чому? На що це впливає?

Так, розуміти, якою бачить ситуацію дитина, — надзвичайно важливо. Ба більше, у ситуації, коли ви не розумієте поведінку малюка, спробуйте подивитися на події очима дитини. Що вона бачить із позиції свого досвіду, зокрема точки свого зросту. Часто такий аналіз повністю пояснює поведінку дитини і, як наслідок, змінює дії дорослих у майбутньому. А в ситуації адаптації таке розуміння убезпечить дитину від зайвих сліз і страждань, а маму — від переживань, коли вона вимушена залишити заплаканого малюка в групі. Він віритиме словам мами: «Я за тобою прийду», оскільки сам бачив, як забирають інших дітей. Тепер ситуація стає для нього зрозумілою.

Дитина не відпускає маму з дитячого садка. Чи варто залишати малюка, який плаче, якщо вихователі запевняють, що «усі через це проходять», «він швидко заспокоїться» тощо?

Варто чи не варто — залежить від серйозності намірів батьків. Якщо водити дитину в садок — тверде рішення, якщо є потреба в дитячому садку, то батькам доводиться приймати сльози, які супроводжують адаптацію. Вихователі це розуміють, тому і говорять, що «усі через це проходять». Якщо гострої потреби в дитячому садку немає і батьки просто «вирішили спробувати поводити», то можна не залишати малюка, який плаче: забрати його додому і не мучити.

Дитина плаче вранці і навідріз відмовляється йти в дитячий садок — як реагувати? Чи потрібно її заспокоювати чи ліпше дати змогу просто виплакатися? А якщо все-таки заспокоювати, то як правильно це робити?

Дитина плаче, бо сумує через розлуку з мамою. Дитині важливо виплакати цю печаль. Тому однозначно не варто придушувати сльози чи забороняти дитині плакати, насміхатися над нею чи дорікати за такі емоції. Можна спробувати переключити увагу дитини на щось позитивне. Можна будувати спільні плани: «Коли я прийду за тобою, ми разом підемо… і робитимемо…».

Дитина плаче і відмовляється йти в садок, але вихователі запевняють, що малюк швидко забуває про своє горе і спокійно грається, коли мама йде. Чому він так поводиться і що з цим робити?

Таку поведінку вихователі часто називають «концерт для мами». Здебільшого заспокоїти дитину мамі не вдається. Тому поки мама поруч, у дитини жевріє надія, що вона не залишить її у дитячому садку й передумає. Тобто дитина перебуває у стані тривожної невизначеності. Печаль можуть змінити гнів і відчай. Усі ці емоції дитина бурхливо виражає за допомогою плачу. Коли мама зачиняє за собою двері, дитина заспокоюється, бо все уже сталося — її знову залишили в дитячому садку, нічого не змінити. Дитина приймає цю ситуацію і йде гратися. Боротися з такою поведінкою непотрібно. Вона мине само собою, коли дитина остаточно адаптується.

Чи правильно діяти за принципом «не плакатимеш сьогодні — отримаєш подарунок/морозиво/мультик»?
Не варто так робити. Щоб зрозуміти, чому це неправильний принцип, поставте себе на місце дитини. Уявіть, що у вас щось трапилося і через це у вас виникло багато емоцій. Ви хочете поділитися цими емоціями із найближчою людиною, а вона вам говорить: «Не хочу тебе чути. Помовч! Я тобі за це морозиво куплю».

Що виходить за межі стандартної адаптації до дитячого садка? У якому випадку батькам треба бити на сполох?

Якщо тривалий час немає жодної позитивної динаміки, батькам варто виявити занепокоєння. А також, якщо дитина не йде на контакт із вихователем навіть через два тижні після того, як почала відвідувати дитячий садок. Те, чи буде адаптація успішною, значною мірою залежить від контакту «дитина — вихователь». Якщо дитина прийме педагога як «свого дорослого», то все буде добре. Якщо дитина боїться вихователя і уникає спілкування з ним, адаптація не відбудеться.

Як довго може тривати адаптація?

Іноді до року. Зазвичай це ті випадки, які обтяжені частими захворюваннями: «Тиждень ходимо — три тижні сидимо вдома, лікуємося». Через три тижні «лікарняного» адаптація починається фактично з нуля.

Аби адаптація була легкою

Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності.

Щоб малюк комфортно почував себе в садку і нянечки не нервували, він повинен володіти певними вміннями і навичками. Це, звичайно, не обов'язково, але дуже бажано.

1. Ходити на горщик .

Це дуже важливий пункт. Адже буває, що малюк не хоче сідати на горщик, або посидить, встане і зробить все в штанці.
У перший раз це ще нічого, але от постійні "сюрпризи" навряд чи порадують вихователя і нянечку. Можуть у кращому випадку насварити. Такі випадки, на жаль, зустрічаються. Але вам же не хочеться, щоб малюку було неприємно ходити в садок?
Привчати до горщика чи унітазу крихітку потрібно поступово. Не соромтеся пояснювати малюкові, чому він більше не може ходити в підгузку, і чому так важливо повідомляти дорослим про своє бажання сходити в туалет.Самостійно вдягатися і роздягатися.

Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти звикнувши до надмірної опіки, у садочку почуваються безпорадними і самотніми.

Якщо карапуз флегматик, а вихователь квапить дітей на прогулянку, то йому буде дуже важко. Він починає одягатися ще повільніше, стає млявим, адже у нього не виходить. Малюк може навіть розплакатися. Тому в молодших групах дітлахи можуть вибігти на вулицю з розстебнутими гудзиками і у взутті не на ту ногу. Але вихователю важливо, що режим не порушений, і діти вийшли на прогулянку вчасно. Звичайно, вихователь потім підправить зовнішній вигляд карапузів, але ж це буде вже на вулиці.
Тому так важливо одягати малюка в зручний одяг. Найкраще штани або шорти без застібок, а для дівчаток - зручний і простий сарафанчик або плаття. Добре, якщо штани та спідниці будуть на гумках, а взуття - на липучках. Так дитині буде легше самостійно одягнутися і взутися.

2. Самостійно їсти.

Після одного року дитина здатна їсти суп з хлібом, різноманітні страви. Нехай на перших порах рухи дитини невпевнені – підгодуйте її другою ложкою, але кожну спробу зробити щось самостійно обов'язково схвалюйте: «Молодець, ти сам уже вмієш їсти».

Малюка потрібно навчити тримати ложку в правій руці, хліб - у лівій, акуратно набирати їжу і з мінімальними втратами донести її до рота. Добре, якщо дітей у групі мало, і карапуза встигнуть погодувати, але якщо дітлахів багато, вихователь просто фізично не зможе цього зробити.
У такому випадку Вашому чаду залишиться тільки одне: їсти руками. Це не дуже естетично, але зате він не залишиться голодним. Тому малюка краще заздалегідь навчити їсти самостійно. Не думайте, що йому рано сідати за спільний стіл разом з сім'єю. Наслідуючи батькам, він швидше зрозуміє, що і як потрібно робити.

Також після року дитина може виконувати нескладні прохання (подати книгу, присунути стільчик). Проте цим не обмежується підготовка дитини до дитячого садочка.

3. Гратися.

Спостереження свідчать, що діти, які тривало, не відволікаючись граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення.

Деякі батьки вважають, що будь – яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи, як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і спроби дії з нею (з чашки слід напоїти зайчика, ведмедика, у ліжечку лялька спатиме).

4. Спілкуватися

Одна з головних причин труднощів перших днів дитини в садочку - недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

Дитина, яка спілкується лише з членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей у садочку, така дитина почувається неспокійно. Іноді батьки самі мимоволі формують у сина чи доньки негативне ставлення до сторонніх, говорячи: «Не слухатимешся, оця зла тьотя тебе забере» тощо. Слід, навпаки, виховувати в дитини привітне ставлення до дорослих і дітей.

Дослідження вчених свідчать: чим раніше дорослі починають розмовляти з немовлям, тим швидше формується його мовлення, відбувається розумовий і фізичний розвиток.

5. Говорити

Розвиток мови.

Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного – двох слів або відповідаючи на запитання простим «та» чи «ні», і вихователь зможе допомогти їй. Уважна мама звикла розуміти свою дитину без слів. Та не треба завжди поспішати виконувати її бажання. Краще звернутися до дитини з питанням: «Що ти хочеш? Пити? Скажи: пи – ти». Дитина повинна знати своє ім'я, розуміти назви частин тіла людини, найважливіших побутових предметів та процесів (стіл, стілець, чашка, ложка, їсти, гратися, гуляти, тощо). Дбаючи про це, називайте словами добре знайомі дитині дії та предмети.

Краще оформити дитину в дошкільний заклад хоч за два – три тижні до виходу матері на роботу.

Щоб можна було поступово збільшувати тривалість перебування дитини в дитячому садочку.

Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань, не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до садочка. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками, усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре. Будьте у контакті з вихователями — цікавтеся поведінкою дитини в садочку, її відносинами з дорослими і однолітками, обговорюйте проблеми, що виникають. Самі навчіться розлучатися з дитиною: вгамуйте тривогу і докори сумління через рішення вийти на роботу. Якщо мама впевнена, що з її малям у садку все буде гаразд, - так і буде. Дорогою розповідайте щось захопливе. Будьте чесні з дитиною. Не тікайте! Чітко скажіть: «Я йду на роботу, але я прийду за тобою після того, як ти поїси й поспиш». Дайте малюку із собою «талісман»: улюблену іграшку, вашу хустинку. Вигадайте ритуали прощання (усе, що відбувається регулярно, - заспокоює). Поцілуйте в кожну щічку, обійміть, дайте «п'ять». Не піддавайтеся на маніпуляції дитини - плач, умовляння, гнів. Чітко кажіть: «Ти будеш ходити в садок тому, що ти вже великий. А я допоможу тобі» Найголовніше - не бійтеся сліз дитини, адже він поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитини своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи.

Пам'ятайте, що дитячий садок-це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.

І ще. За час, проведений у розлуці з мамою, у малюків... немов сідає батарейка. Дитина потребує «підзарядки» - тісного спілкування з мамою. Тому, навіть якщо в домі є інші діти, хоча б півгодини приділіть особисто малюку. Разом погуляйте, почитайте книжку. А ввечері візьміть на руки, поколисайте, зайвий раз обійміть: тілесний контакт обов'язковий! Адже ваше сонечко дуже сумує за вами.

Спрогнозувати адаптацію дитини до умов дошкільного навчального закладу допоможе наступна анкета.

Анкета для батьків

Чи легко розсмішити Вашу дитину?
Чи часто вона капризує? Не частіше, ніж 1-2 рази на тиждень?
Чи спокійно лягає спати?
Чи все їсть, чи не капризує під час годування?
Чи є у Вашої дитини друзі, які добре ставляться до неї, охоче граються?
Чи часто Ваша дитина виходить із себе?
Чи завжди треба приглядати за нею?
Чи не страждає Ваша дитина на енурез?
Чи немає у Вашої дитини шкідливих звичок?
Чи можна дитину залишити саму на недовгий час, знаючи, що, вона не розплачеться так, наче її покинули назавжди?
Чи добре малюк поводить себе з однолітками, чи не потребує від Вас підтримки?
Чи немає у Вашого малюка якихось незначних страхів?

Відповіді позитивного характеру на 7-12 запитань дають змогу прогнозувати успішну адаптацію дитини до умов дошкільного закладу.