Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших.
Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому
садку.
Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу?
Дізнайтеся, що означає цей термін, хто може спровокувати булінг в ДНЗ (ЗДО) та як змінюється поведінка дитини.
Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка
однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ДНЗ (ЗДО) може
проявлятися як тиск: психологічний, фізичний. Часто діти застосовують і
фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження,
ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.
Проблеми жорстокого поводження в дитячому середовищі приділяється
найпильніша увага. Прояви насильства в дитячому саду відрізняється від
насильства в школі. У початковій школі це група дітей, в дошкільному закладі
окремі діти. Дуже рідко група дітей, ще рідше, коли залучається весь дитячий
сад. У дитячому садку при насильстві немає попередньої стадії обмірковування.
Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків
і почуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок.
Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.
Хто провокує булінг в дитсадку
Булінг серед дітей дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати
дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення
авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони
починають цькувати дитину чи дітей, якщо:
Педагог або помічник вихователя:
— зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в
собі;
— ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;
— глузує із зовнішнього вигляду дитини;
— образливо висловлюється про дитину чи її батьків;
— проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей
дитини.
Батьки або члени сім’ї:
— б'ють та ображають дитину вдома;
— принижують дитину у присутності інших дітей;
— проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;
— ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості,
жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в
розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів,
практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти
дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.
Як змінюється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично.
Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то
тепер така дитина:
Вдома:
— не хоче одягатися вранці;
— шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
— просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;
— плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура
тіла, починають боліти голова, живіт – не контактує з однолітками у
дворі;
— грає наодинці.
В дитячому садку:
— не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній
самостійній художній діяльності тощо;
— усамітнюється при будь-якій нагоді;
— часто губить свої іграшки або речі;
— бруднить чи псує одяг;
— грає поламаними іграшками;
— відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в
театрілізації чи грі;
— не має друзів у групі.
Що робити батькам
— У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з
дитиною.
— Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати
та захистити.
— Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і
вона може говорити відверто.
— Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона
вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
— Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій
безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не
залишатися довго у ДНЗ тощо).
— Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про
агресивну поведінку щодо когось вихователю чи помічнику вихователя.
— Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя
чи життя друга.
— Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного
втручання з боку батьків та візит до адміністрації.
— Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу.
— Обов’язково рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
— Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з
однолітками.
— Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей
час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Пам'ятайте: дитина, що стала учасником цькування (нападник, спостерігач
або жертва), якої б позиції вона не дотримувалась при цьому, потребує
серйозної роботи з дитячим психологом!
Comments